Інфекційне, дуже заразне захворювання шкіри та волосяного покриву у багатьох видів тварин, що викликається різними видами мікроскопічних грибків – дерматоміцетів. Легко заражаються люди.
Збудники стригучого лишаю відносяться до двох родів грибів: трихофітон – викликаний ним різновид стригучого лишаю називається трихофітією, і мікроспорон – викликає мікроспорію.
Гриби мають нитчасте, нерозгалужене тіло і утворюють сприяє їх широкому поширенню. Вони мають значну стійкість до дії тепла та дезінфікуючих речовин, довго зберігаються у зовнішньому середовищі: на підстилці, у ґрунті, на дерев’яних предметах.
Носіями патогенних дерматоміцентів є миші, щури та інші гризуни. У кішок стригучий лишай виникає і легко поширюється при порушенні зоогігієнічних правил утримання, тому особливо часто він зустрічається у бездомних, бродячих тварин. Такі тварини становлять небезпеку й у людини (передусім дітей). Несприятливі погодні умови та поверхневі пошкодження шкіри сприяють прояву стригаючого лишаю.
Ознаки захворювання.
Інкубаційний період триває від тижня до місяця. Захворювання протікає хронічно і виявляється у появі на шкірі невеликих безволосих плям округлої форми, покритих лусочками та скоринками азбестово-сірого кольору. Найчастіше уражається шкіра голови, шиї, кінцівок. У запущених випадках множинні плями можуть зливатись і захоплювати значні ділянки тіла. Сверблячка відсутня або слабо виражений.
При глибокій формі трихофітії у собак відбувається нагноєння волосяних мішечків, під кірками накопичується багато гною.
Кішки на трихофітію хворіють рідко, частіше у них буває мікроспорія.
При мікроспорії плями виникають на морді, тулубі, хвості, кінцівках, у кішок також у вухах і навколо них. Плями з випалим і обламаним волоссям мають різну форму і розміри, виховна реакція слабше виражена.
Без лікування захворювання може тягтися місяцями, нерідко призводячи до схуднення тварини.
Діагноз.
Враховується клінічна картина та проводиться мікроскопічне дослідження зіскрібків з уражених ділянок шкіри.
При мікроскопії (особливо у кішок) для ранньої діагностики рекомендується люмінесцентний аналіз: виявлення зеленого свічення волосся, ураженого збудником, під впливом ультрафіолетових променів.
Лікування.
Корочки та струпи слід розм’якшувати і змивати теплою водою з милом, гасом. Уражені плями шкіри та навколишні ділянки нормального волосся змащувати (з втиранням) 10%-м спиртовим розчином йоду, 10%-м саліциловим спиртом і маззю, 3-5%-м розчином однохлористого йоду, 1-1,5%-й емульсією юглону на риб’ячому жирі або чистим березовим дьогтем (останні препарати підігріваються до 40 – 50 градусів за Цельсієм). Хороші результати дає втирання препарату РОСК або тріхотецинового лініменту. При необхідності обробку повторюють 2 – 3 рази.
При значних ураженнях шкіри рекомендується рясно зволожувати їх за допомогою ватного тампона 25%-м розчином хлорного вапна, а потім наносити порошок суперфосфату і втирати його. На шкірі утворюються щільні білуваті плівки, які через тиждень відшаровуються, і уражені ділянки швидко заростають вовною.
Можно застосовувати також антибіотик гризеофульфін – по 20 – 50 мг на 1 кг живої маси тварини всередину щодня протягом 8 – 12 днів. br />Під час лікування стригучого лишаю дуже важливо збирати і спалювати відторгнуті кірки та волосся, а також ретельно дезінфікувати приміщення, предмети догляду, спецодяг обслуговуючого персоналу.
Профілактика.
Не допускати контакту тварин із бродячими тваринами. Хворих тварин своєчасно ізолюють і лікують.
Люди, які доглядають кішок, уражених лишаєм, що стриже, повинні суворо дотримуватися особистої гігієни.