Інфекційний перитоніт кішок
Для багатьох власників кішок ця хвороба маловідома. Ця інфекція відома відносно недавно, але є серйозною загрозою для здоров’я наших котів.
Інфекційний перитоніт – це вірусна хвороба диких та домашніх кішок, що викликається одним із котячих коронавірусів. Збудник розмножується у ворсинках кишкового епітелію та у лімфатичних вузлах.
Найбільш схильні до захворювання кошенята, молоді тварини до двох років і старі кішки з ослабленим імунітетом. Захворювання передається аліментарно при контакті здорової кішки з виділеннями хворої. Більшість кошенят інфікуються від матері у перші тижні життя. Передбачається, що більшість кішок хворіють на інфекційний перитоніт в результаті мутації кишкової форми коронавірусу, що розмножується в їхньому власному ШКТ. Але, незважаючи на численні спроби, передбачуваний патогенний штам все ще не виявлено.
Інкубаційний період 2-3 тижні.
Клінічні ознаки. На початку хвороби кішка стає млявою, не хоче грати, менше їсть (але не припиняє їсти зовсім). Підвищується температура, різко падає нижче за норму. Такі температурні стрибки є характерними для цієї хвороби. Спостерігаються блювання, пронос, зневоднення, виснаження, анемія. Розвивається перитоніт і роздувається живіт.
Розрізняють дві клінічні форми захворювання: вологу (ексудативну) та суху (неексудативну).
Волога – це гостра форма захворювання, при якій уражаються кровоносні судини і рідина з них проникає в черевну порожнину. Розвивається асцит із рясним рідким ексудатом (в’язка рідина солом’яного кольору в черевній порожнині). Спостерігається схуднення, анемія, пронос та блювання. При накопиченні рідини важко дихання. Поразка кровоносних капілярів по всьому організму супроводжується формуванням імунних комплексів, що призводить до підвищення судинної проникності та відкладення фібрину в порожнинах. Ексудативний перитоніт – це найважча форма захворювання, яка швидко призводить до летального результату (тривалість 1-12 тижнів).
При сухій формі спостерігається гранулематозний ентерит. Кишечник ущільнений, начинений вузликами. Часто уражаються печінка, нирки та легені, а також очі та ЦНС (іноді бувають ускладнення у вигляді менінгіту), можливі паралічі задніх кінцівок.
Захворювання дуже часто закінчується загибеллю тварини. Перед смертю іноді відзначають параліч задніх кінцівок, потім комусь.
Поставити діагноз досить складно, тільки розтин дає однозначні результати.
Діагноз ставлять на підставі клінічних, патологоанатомічних ознак та серологічних досліджень. При кон’юнктивітах – гнійні виділення із очей. При УЗД поверхні нирок реєструються гранульоми. Печінка збільшена у розмірі, горбиста, з осередками некрозу.
У крові особливих змін немає. Збільшується вміст моноцитів. При біохімічному аналізі реєструються відхилення, характерні для супутніх захворювань (ураження печінки, нирок).
Важливим методом діагностики є лабораторний аналіз проби рідини із черевної порожнини. Робиться пункція очеревини та шприцом відбирається рідина. При інфекційному перитоніті рідина в’язка, солом’яна. Присутній у ній білок згортається, через що густа рідина стає гелем.
Найнеприємнішим моментом, пов’язаним із цим захворюванням, є те, що його не можна діагностувати, внаслідок чого дуже важко боротися з поширенням інфекції.
Лікування. Насамперед господар кішки має звернутися до ветеринарної клініки. На жаль захворювання часто закінчується летально. Лікування спрямоване на покращення стану імунної системи тварини. Використовується також симптоматична терапія.
Профілактика. Необхідно забезпечити кішкам хороші умови утримання та своєчасне прибирання за тваринами.